Алліум, або декоративна цибуля, — це рослина, яка здатна перетворити звичайний сад на витвір сучасного ландшафтного мистецтва. Його ідеальні кулясті суцвіття на струнких квітконосах вносять у міксбордери вертикальну динаміку та геометричну чіткість. У світі налічується понад 600 видів алліуму, що варіюються від крихітних бордюрних форм до гігантів заввишки півтора метри з суцвіттями розміром з футбольний м'яч.
Як виглядає алліум
Зовнішній вигляд аліуму — це торжество геометрії. Незважаючи на спорідненість зі звичайною цибулею, декоративні форми вражають своєю різноманітністю та вишуканістю.
- Суцвіття: головна гордість рослини. Це парасолькові бутони, які найчастіше набувають форми ідеальної кулі або напівсфери. Вони складаються з безлічі дрібних зірчастих квіток або дзвіночків. Колірна палітра варіюється від глибокого пурпурового та неонового фіолетового до ніжно-рожевого, кип'яно-білого, блакитного і навіть лимонно-жовтого.
- Стебла (квітконоси): прямі, безлисті та напрочуд міцні. У гігантських сортів вони можуть досягати висоти 150-170 см, нагадуючи високі футуристичні щогли. Стебла не згинаються навіть під сильними поривами вітру, утримуючи важкі квіткові шапки.
- Листя: прикореневе, найчастіше лінійне, ременеподібне або ланцетове. У деяких видів (наприклад, у цибулі Каратауського) листя широке, сизо-зелене з металевим відливом, що саме по собі є окрасою саду. Характерна особливість — при пошкодженні листя видають відомий цибульний або часниковий аромат.
- Динаміка зростання: напровесні алліум випускає соковиту розетку листя, потім з центру піднімається стрілка. Унікальність алліуму в тому, що його суцвіття залишаються декоративними навіть після завершення цвітіння: засихаючи, квітка алліуму перетворюється на жорсткий структурний "скелет", який ефектно виглядає в саду до осені.
Вибір місця та підготовка грунту
Аліуми — діти сонця. У природі більшість видів росте в степових та передгірських районах, тому для успішного культивування необхідно відтворити схожі умови. Для аліуму критично важливе сонячне світло. Чим більше сонця отримує рослина, тим яскравішим буде забарвлення суцвіть і тим міцнішим буде квітконос. У півтіні стебла можуть викривлятися, витягуватися, а самі кулі бутонів стають менш щільними і втрачають насиченість кольору.
Головний ворог декоративної цибулі — застій води, особливо в осінньо-зимовий період. Цибулини швидко загнивають у важких, перезволожених грунтах. Ідеальним для вирощування буде легкий, супіщаний або суглинистий грунт з нейтральною кислотністю. Якщо грунт занадто кислий, його необхідно вапнувати.
Якщо на вашій ділянці важка глина, при посадці обов'язково додайте в лунку подушку з крупнозернистого піску або дрібного гравію. А перед посадкою заправте грунт добре перепрівшим компостом або перегноєм. Цибуля дуже любить калій, тому деревна зола стане чудовою натуральною добавкою.
Терміни та техніка посадки
Більшість видів аліуму (особливо ранньоквітучі гіганти, такі як Globemaster або Ambassador) — це ефемероїди. Їх висаджують восени (у вересні - жовтні), коли температура грунту на глибині 10 см опускається до +10°C. Це необхідно для того, щоб цибулина встигла сформувати потужну кореневу систему до промерзання землі. Види, що квітнуть наприкінці літа, можна висаджувати і навесні, як тільки грунт прогріється.
Золоте правило для всіх цибулинних працює і для алліуму: глибина посадки дорівнює трьом діаметрам цибулини.
В середньому великі цибулини закладають на глибину 15-20 см, дрібні — на 5-10 см. Відстань між гігантськими сортами має бути не менше 30-50 см, для низькорослих бордюрних видів достатньо 10-15 см.
Алліум: вирощування
Алліум досить посухостійкий. Полив потрібен у період активного росту листя та формування квітконосів, якщо весна видалася посушливою. Нестача вологи в цей момент може призвести до зупинки зростання квітконоса. Після завершення цвітіння полив поступово припиняють, оскільки цибулина переходить в стан спокою. Також для рясного цвітіння рекомендується триразове підживлення:
- Навесні (у разі перших “носиків”) — азотні добрива (сечовина чи аміачна селітра) для стимуляції зростання зеленої маси.
- У фазі бутонізації – комплексні калійно-фосфорні склади. Це критично важливо для формування яскравого та великого суцвіття.
- Восени — калій і фосфор вносять у сухому вигляді в грунт перед зимою для успішної зимівлі та закладки майбутньої квіткової нирки.
Листя аліуму починає підсихати і жовтіти ще в самому розпалі цвітіння. Це природний процес перерозподілу поживних речовин із надземної частини в цибулину. Категорично не можна їх обрізати, доки вони повністю не висохнуть. Щоб приховати цей естетичний дефект, висаджуйте алліуми у другому ряду квітника, прикриваючи їх нижню частину багаторічниками з пишним листям (хостами, геранями, манжетками або півоніями).
Розмноження аліуму
Існує два основні способиу: вегетативний та насіннєвий. Вегетативний, розподілом цибулин — це найшвидший спосіб отримати квітучу рослину. При викопуванні раз на 3-4 роки ви побачите, що основна цибулина утворила діток. Їх акуратно відокремлюють. Важливо, щоб на кожній ділянці було збережене коріння і денце. У деяких видів (наприклад, у цибулі блакитної) прямо в суцвітті утворюються крихітні повітряні цибулинки. Їх можна зібрати та посіяти в школку. Рослини з бульбочок зацвітають значно швидше, ніж із насіння — вже на 2-3 рік.
Насіннєве розмноження — спосіб для терплячих садівників. Насіння висівають або під зиму, або навесні після обов'язкової стратифікації (витримки у холоді). Враховуйте, що великоквіткові види, вирощені з насіння, зацвітають лише на 4-7 рік життя.
Сортові ознаки (особливо у гібридів першого покоління) при насіннєвому розмноженні часто втрачаються, і ви можете отримати рослину з дрібнішими суцвіттями.
Збільшити популяцію сорту, що сподобався, можна і набагато простіше: достатньо залишити заявку на сайті МегаСад і отримати цибулини Новою або Укрпоштою за вказаною адресою.
Чи потрібно викопувати алліум щороку? У регіонах із дощовим літом — вкрай бажано. Якщо грунт влітку залишається холодним і вологим, цибулина, що відпочиває, може згнити. Після того як листя повністю висохло, цибулини викопують, очищають від землі, просушують у тіні при хорошому провітрюванні. Зберігати їх слід у сухому місці в тирсі або паперових пакетах при температурі близько +18...+20°C до осінньої посадки.
Хвороби та шкідники аліуму
Алліуми мають фітонцидні властивості і відлякують багатьох комах, але мають й свої специфічні проблеми. Так, хибна борошниста роса проявляється у вигляді сірого нальоту та передчасному засиханні листя. Допомагає профілактична обробка препаратами, що містять мідь. Завдати клопоту здатна і цибулинна муха: її личинки можуть знищити денце цибулини. Ефективним методом захисту є сусідство з морквою або опудрювання грунту сумішшю золи та тютюнового пилу.
Використання в дизайні
Алліум — це універсальний інструмент ландшафтного дизайнера. Тонкі високі стебла дозволяють прошивати квітник, створюючи вертикальний ритм. Крім того, кулі аліуму чудово контрастують з пласкими суцвіттями деревію або свічками шавлії та вероніки. А якщо зрізати суцвіття на піку краси та підвісити головою вниз в темному місці, воно збереже форму та стане чудовим елементом зимового декору.
Алліум — це мінімум догляду при високій декоративності. Правильна посадка та сонячне місце забезпечать щорічну появу у вашому саду цих дивовижних та футуристичних “планет” на тонких ніжках.
