Кипарис Лейланда (Cupressocyparis leylandii) — це швидкоросле вічнозелене хвойне дерево, отримане гібридизацією кипариса великоплідного (Cupressus macrocarpa) і кипарисовика нутканського (Chamaecyparis nootkatensis). У результаті такої селекційної роботи і з'явилося колоноподібне, заввишки до 10 метрів, дерево з розкішною густою кроною.  
Ця рослина цінується за свою декоративність, здатність швидко утворювати щільний живопліт і стійкість до різних кліматичних умов.

Особливості виду

Кипарис Лейланда неймовірно популярний серед садівників. Причин для цього чимало, і, звісно, декоративність рослини тут виходить на перші позиції. Проте є і ще кілька особливостей, які стають аспектами вибору саме цього виду хвойного:

  • Висока швидкість росту. Кипарис Лейланда в середньому нарощує від 40 до 50 см висоти. Це робить його ідеальним деревом для швидкого створення живоплоту.
  • Густий габітус. Зелена хвоя кипариса надзвичайно щільно розташована, завдяки чому дерево стає чудовим варіантом для тих, хто прагне приватності. 
  • Сувора форма. Кипарис Лейланда вирізняється прямими лініями та красивою кроною у вигляді конуса або циліндра. Рослина немов створена для дизайнерських ідей в елегантному та класичному стилі.
  • Стійкість до атмосферних явищ. Кипарис Лейланда вітростійкий, тому ви можете сміливо висаджувати його на відкритих ділянках саду. 
  • Тривалість життя. За мінімального догляду рослина радує довгі роки, тож, якщо ваша мета — створити довговічний декоративний сад, це дерево підійде ідеально. 

Додатковим бонусом стає різноманітність сортів, серед яких можна знайти рослину на свій смак. 

Види та сорти

Попри те, що сам кипарис Лейланда є гібридом, існує кілька популярних внутрішньовидових сортів:

  • Leylandii — класичний сорт із зеленими голками та інтенсивним ростом (до 1 метра на рік).
  • Castlewellan Gold — має золотисту хвою, особливо яскраву на молодих пагонах.
  • Gold Rider — вирізняється золотисто-жовтим відтінком хвої та повільним ростом.
  • Blue Jeans — з блакитно-зеленою хвоєю, стійкий до посухи.
  • 2001 — більш компактний і густий сорт, стійкий до вітрів.

Чи складно виростити кипарис Лейланда? 

Особливо складного догляду кипарис не вимагає. Вирощування не складе труднощів, якщо правильно вибрати місце посадки і подарувати молодій рослині трохи уваги. 

Посадка

  • Місце: Кипарис Лейланда віддає перевагу сонячним або напівтінистим ділянкам. У повній тіні дерево втратить свою декоративність і буде набагато повільніше рости.
  • Грунт: Добре росте на родючих, дренованих грунтах, але адаптується і до бідних земель. Головне облаштувати якісний дренаж, щоб рослина не постраждала від застою води біля коріння.
  • Посадка: Якщо саджається для живоплоту, відстань між саджанцями має бути 0,5-1 м. При посадці в якості солітера оптимальна відстань до сусідніх рослин становить близько 2 метрів.

Полив

  • Молодим деревам потрібен регулярний і рясний полив не менше 1-2 разів на тиждень.
  • Дорослі рослини посухостійкі, додатковий полив для них проводять тільки за тривалої відсутності опадів. 

Підживлення

Навесні і влітку можна вносити комплексне добриво для хвойних рослин. У перші роки саджанці кипариса підгодовують на початку весни. У міру зростання комплекс замінюють на азотні добрива, для зручності доречно використовувати підживлення пролонгованої дії в гранулах. 

Обрізка

  • Якщо кипарис вирощується як живопліт, важливо регулярно підстригати (1-2 рази на рік). 
  • При одиночному вирощуванні можна обмежувати ріст, формуючи крону. Дуже часто дерево вирощується в топіарному саду, оскільки добре переносить стрижку. 

Хвороби та шкідники

  • Стійкий до більшості хвороб, але в умовах підвищеної вологості може вражатися фітофторозом, у боротьбі з яким допоможуть тільки системні фунгіциди.
  • Шкідники трапляються вкрай рідко, проте часом можливі атаки попелиці або павутинного кліща.

Як розмножити кипарис Лейланда?

Кипарис Лейланда розмножується двома основними способами: живцюванням і насінням. Однак виростити дерево з насіння неймовірно складно, оскільки кипарис Лейланда — гібрид, і його насіння рідко дає життєздатні сходи, а якщо і дає, то з непередбачуваними властивостями. Тому найчастіше використовують вегетативне розмноження живцями. 
Спосіб живцювання популярний ще й тому, що дозволяє швидко отримати міцні та повністю ідентичні материнській рослині саджанці. Найкращий час для заготівлі живців — пізня осінь (жовтень-листопад) або рання весна (березень-квітень). Покроковий процес живцювання:

  • Вибір живців. Наріжте напівздеревілі пагони завдовжки 10-15 см. Ідеальними для розмноження стають верхівкові пагони з сильних і здорових рослин, з нижньої частини яких слід видалити всю хвою.
  • Обробка живців. Для прискорення вкорінення можна обробити зріз будь-яким з доступних стимуляторів коренеутворення. Зріз бажано робити під кутом 45° для кращого всмоктування вологи.
  • Посадка. Підготовлені живці висаджують у пухкий, добре дренований субстрат (торф, пісок і садова земля в пропорції 1:1:1). Можна посадити в тепличку або під плівку, створюючи парниковий ефект. Посадковий матеріал заглиблюють на 2-3 см і злегка утрамбовують грунт.
  • Догляд за живцями. Поливати саджанці слід помірно, у жодному разі не допускаючи перезволоження. Оптимальною для вкорінення буде температура в межах +18...+22°C. Систематичне провітрювання теплички допоможе уникнути загнивання живців.
  • Укорінення і пересадка. Перші корінці в середньому з'являються через 1,5-2 місяці. Але тільки навесні (квітень-травень) можна буде пересадити саджанці у відкритий грунт.

Ви можете також розмножити кипарис відводками. Процес довший, але дає хороший результат. Процедура полягає в нахилі та фіксації нижніх гілок до землі. Додатково місце стикування присипають землею. Коріння може утворюватися від півроку до року, після чого відводку відокремлюють від материнської рослини і пересаджують.